Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
мандрувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вандзірувати — мандрувати, ходити кудись … Лемківський Словничок
Поднестровский диалект украинского языка — Поднестровский диалект на … Википедия
помандрувати — у/ю, у/єш, док. 1) Почати мандрувати. || Вирушити, відправитися в дорогу. || розм. Піти куди небудь на незначну відстань. 2) Мандрувати якийсь час … Український тлумачний словник
бічувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Ледарювати, відмовлятися від роботи. 2) Мандрувати без мети … Український тлумачний словник
блукати — а/ю, а/єш, недок. 1) Ходити, їздити і т. ін. без певної мети і напрямку. || Ходити, їздити навмання, не знаючи шляху, напрямку; блудити. || Їздити світом, часто змінюючи місце перебування; мандрувати. || розм. Робити прогулянку; прогулюватися. 2) … Український тлумачний словник
вандрувати — у/ю, у/єш, недок., зах. Мандрувати … Український тлумачний словник
вітритися — ві/трю/ся, ві/три/шся, недок., розм., рідко. Мандрувати … Український тлумачний словник
волоктися — очу/ся, о/чешся і розм. волікти/ся, ічу/ся, іче/шся; мин. ч. волі/кся, волокла/ся, волокло/ся і волікла/ся, волікло/ся; недок. 1) Тягтися поверхнею чого небудь. 2) розм. Іти, їхати слідом за ким небудь. || Іти, ходити дуже повільно (від старості … Український тлумачний словник
волочитися — очу/ся, о/чишся, недок. 1) Тягтися поверхнею чого небудь. 2) Іти, їхати слідом за ким небудь. || Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). || Носитися, возитися з чимсь (звичайно без бажання, без потреби). 3) розм. Постійно… … Український тлумачний словник
